Шана землякам полеглим за Україну у російсько-українській війні

Відкритий лист матері.

... Навіщо було задавати таке питання сину ? Тому, що він – мій син, відповів на питання питанням:

Мамо, поясни, чому хтось має іти на війну і вмирати, а я ні?

Пояснення не було. Бо з дитинства виховувала в ньому принцип: за рідну землю, матір і кохану жінку стояти до смерті.

Коли війна стає реальністю принципи стають дією. Як кожна мати я хотіла, щоб мій син жив. Як кожен  справжній чоловік він хотів, щоб його родина була вільною, а Україна – незалежною. Тому сьогодні я – тут, а він – там.

Чи я шкодую , що не так його виховала? Ні. Він був мужнім, рішучим, совісним. Чи я дорікаю себе за те, що я не утримала його? Ні. Попри все він став на захист своєї Вітчизни.

Чи може мені бути соромно за свого сина? Ні. Я люблю його і пишаюся ним.

Безпроглядна скорбота поступилася світлому відчуттю глибокої шани, безсмертя і всюдиприсутності моєї дитини.

Їх тисячі – тих хто вже ніколи не повернеться до рідної домівки – сини, чоловіки, батьки, брати…

Вічна пам’ять нашим захисникам, які і донині оберігають нас янголами з небес.

Це не вони пішли у вічність. Це вічність увійшла в них...