Обпалені полум’ям війни …
Війна – це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. Війна – це горе не однієї людини, а цілого народу, всієї країни.
15 лютого - дата виведення радянських військ з Афганістану – це день вшанування учасників бойових дій на території інших держав: Угорщина, Єгипет, Ірак, Чехословаччина, Ефіопія, Ангола, Югославія, Ліван та ін.
Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена… Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несла смерть каліцтво, одягнула в жалобу тисячі материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.
Назавжди залишиться болем у серцях нашого народу сумна статистика: 160 тисячам наших земляків, яким судилося пройти це жорстоке випробування. 3383 із них повернулися додому в цинкових трунах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть і житимуть із невиліковними хворобами, 86 українських юнаків – у полоні більшість з яких за плином часу можна вважати такими, що зникли безвісти.
Ми маємо знати та пам’ятати про страшні події безглуздої афганської війни, пам’ятати кожного із тих, хто в свої 20 років пішов виконувати свій інтернаціональний обов’язок.
Багато молодих воїнів - інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями, але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя.
До слова та відзначення воїнів-інтернаціоналістів був запрошений Станишівський сільський голова Матвійчук Юрій Вікторович. Своїми спогадами ділився ветеран тих подій Шульський Валентин Олександрович. Відео-вітання від дітей, шкіл та представників Станишівської сільської ради. Концерт від аматорів сцени Станишівської громади.
