Станишівка: пам'ятаємо своїх Героїв...
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім...
01 листопада 2018 року страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Житомирський район: під час проведення АТО під смт. Зайцевим Бахмутського району Донецької області загинув житель села Станишівка Ігор Гончаренко. В одну мить яскраві кольори осіннього дня стали тьмяними й невиразними – двері в дім навстіж розчинила непрохана смерть. Ігор загинув…Йому було лише 24 роки…Його подвиг неоціненний для України! Він поклав життя аби ми жили в мирній, квітучій Україні! Вшанування його пам'яті – це не просто наш святий обов'язок, це наша шана і гордість за справжніх Героїв.
І саме в річницю загибелі Ігоря Гончаренко, 01 листопада 2019 року на кладовищі в с.Станишівка відбувся мітинг-реквієм по вшануванню пам'яті загиблого у зоні ООС(АТО). Після хвилини мовчання та залпів військового салюту, до присутніх та батьків Героя, зі словами скорботи та подяки за сина звернулися: сільський голова Станишівскої сільської ради Юрій Матвійчук, заступник з морально-психологічного забезпечення роти радіо-перешкод ВЧ 1262 лейтенант Костянтин Павленко, головний спеціаліст Житомирської РДА Володимир Загоровський, заступник військового комісару Житомирського ОМВК Олександр Вербило та учні Станишівської ЗОШ І-ІІІ ст.
Єдине, усім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріоту, що поклав найцінніше, - власне життя, - за Україну, за мир для дітей і робити все можливе, аби пам'ять про Героя жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.
Допоки ми живі, житиме пам'ять про нашого земляка Ігоря Гончаренко в наших серцях!!!
