Історико-бібліографічна довідка с.Слобода-Селець  

Село Слобода-Селець розташоване в десяти кілометрах від центру міста Житомира і відноситься до Станишівської сільської ради. Має вулиці: Молодіжна, Свідерської, Заводська, Лісова та провулок Солов`їний. Налічує 379 дворів, які населяють 731 чоловік. Газифіковане. Телефонізоване.

Історія с. Слобода-Селець сягає сивої давнини. Вперше воно згадується у древньому акті 1683 року.

У 1847 році громада села приєднується до Станишівської громади середняків.

У 1911  році в селі повинно  було  відкритись  однокласне  училище, віднесене  до  розряду  земських. Та  так, як приміщення було не закінченим, цього  не  сталось.

У 1912  році в тому  приміщенні  відкрито початкову школу. Першою  вчителькою  була  Софія Марківна  Бучинська.

З 1914 по 1959 рік початковою школою завідувала Свідерська Євгенія Миколаївна, яка віддавала свої глибокі ґрунтовні знання, багатий життєвий досвід, невгасимий  запал доброго  серця навчанню і вихованню дітей  хліборобів, робітників. За високі показники у праці Указом Президії Верховної Ради УРСР у 1946 році Євгенії Миколаївні Свідерській  присвоєно почесне звання заслуженої вчительки. Вона також нагороджена медалями та орденом Леніна. Це був час революції, бунту, голодомору, репресій, німецької окупації, післявоєнної відбудови. Трудовий шлях вчительки становив понад 60 років. Після виходу на пенсію (80 років) проживала у будинку, що побудував колгосп «Шлях Леніна» недалеко від школи. Знаходячись на заслуженому відпочинку, проводила бесіди, лекції з громадою села. Пішла з життя Євгенія Миколаївна у 1966 році. Її  ім`ям названо  вулицю, на  якій  розташована  школа.

Радянську владу встановлено у січні 1918р.

У грудні 1930 р. в селі відбулися збори на яких вирішили утворити сільськогосподарську артіль. 1932 року розпочалось будівництво сільськогосподарських будівель.

Голод 1932 -1933р.р.пережили, допомагаючи один одному, та все рівно не обійшлось без жертв. Померло – 27осіб.

На священну війну з фашистськими окупантами піднялося понад 130 жителів села. Із них пропало безвісти -11осіб, загинуло – 59 жителів.

На місцевому кладовищі – два поодинокі захоронення, та могила невідомого солдата.

Населення села складалося не тільки з колгоспників, а й робітників, службовців, які працювали на заводах, фабриках та на підприємствах різних галузей.

У 1971 році в приміщенні школи відкрито сільську бібліотеку, в якій понад 20 років пропрацювала Волинець Галина Никифорівна. На даний час бібліотекою завідує Кухарська Юлія Володимирівна, яка бере активну участь у вихованні підростаючого покоління.

Охайні будинки та присадибні ділянки радують око подорожнього.